Під ентеровірусною інфекцією розуміють гострі захворювання шлунково-кишкового тракту, що викликаються ентеровірусами. На сьогодні відомо більше 60 видів збудників ентеровірусної інфекції. Найбільш часто ентеровірусна інфекція провокується діяльністю вірусів Коксакі, ЕСНО та поліомієліту. Небезпека ентеровірусної інфекції полягає в тому, що її збудники відрізняються вкрай високою стійкістю до дії агресивних факторів зовнішнього середовища. Вони можуть тривалий час зберігатися у вологому ґрунті і воді, потрапляючи потім в організм людини через міський водопровід або заражені продукти харчування.

У зовнішнє середовище збудники ентеровірусної інфекції потрапляють із кишкового тракту і носоглотки, що визначає основні шляхи зараження: повітряно-крапельний, водний, харчовий, контактно-побутовий. Терміни інкубаційного періоду можуть змінюватись в залежності від стану імунної системи людини, характеристик конкретного виду вірусу і умов оточення. Як правило, ентеровірусна інфекція протікає досить легко і не призводить до якихось серйозних ускладнень. Проте, запущені форми ентеровірусної інфекції вражають різні органи і системи, провокують розвиток важких захворювань, а у деяких випадках закінчуються летально, що і спостерігалось під час епідемії в Китаї в 2008р.

Після закінчення інкубаційного періоду у хворих з'являються перші насторожуючі симптоми ентеровірусної інфекції: лихоманка, головний біль, болі в черевній області, нудота, іноді блювота.

Такі симптоми ентеровірусної інфекції можуть бути виражені слабо, а в деяких випадках інфекція взагалі не проявляє себе. Більш серйозні ознаки спостерігаються лише після потрапляння збудників в кровоносну систему і їх поширення по всьому організму. З цього моменту пацієнти починають скаржитися на підвищення температури, висипи на руках і ногах, набряки кінцівок, виразки в ротовій порожнині.

Якщо ентеровірусна інфекція продовжує розвиватися далі, а хворий не вживає ніяких заходів для того, щоб позбутися її, справа може дійти до серйозних ускладнень: менінгіту, енцефаліту, набряку легень  і навіть паралічу. Запущена ентеровірусна інфекція у дітей і дорослих призводить до смерті або значного ураження головного мозку та інвалідності.
Профілактика ентеровірусної інфекції спрямована на санітарний благоустрій джерел питної води, дотримання правил особистої гігієни, знезараження нечистот, забезпечення населення свіжими, якісними продуктами харчування та чистою питною водою.