У нараді взяли участь міський голова Анатолій Бондаренко, керівники структурних підрозділів (директори департаменту організаційного забезпечення Лілія Маліщук, департаменту житлово-комунального комплексу Сергій Танюк, департаменту освіти та гуманітарної політики Ігор Волошин, начальник управління культури Валентина Шепецька) та представники громадського комітету «Вшануємо пам’ять В’ячеслава Чорновола» (серед них – депутат обласної ради чотирьох скликань Любов Майборода, доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри історії України ЧНУ ім. Богдана Хмельницького Віталій Масненко та професор цієї ж кафедри Юрій Присяжнюк).
На думку Любов Майбороди, яка була особисто знайома з В’ячеславом Максимовичем, Чорновіл – один із найвидатніших людей сучасної історії.
За словами Юрія Присяжнюка, його постать серед 25 персоналій великих українців, біографію яких вчать студенти всіх факультетів. В’ячеслав Чорновіл, зазначає він, – не «рядовий політик, а людина, яка творила епоху».
– Безумовно, для популяризації цієї постаті нам варто підключити наші навчальні заклади. Дітям треба говорити про нього правду, напрацьовану наукою та громадським досвідом, – зазначає він. – Водночас, переповідати про те, якою він був людиною та особистістю. Всі ми знаємо його як інтелектуала, якого поважали всі навколо. Це – справжня, порядна, цілісна, послідовна та принципова людина. На жаль, такі якості в людях ми зустрічаємо достатньо рідко, тим більше – серед політиків.
На його думку, до вшанувань В’ячеслава Чорновола треба залучити велику кількість людей, утім, провести заходи «без зайвої помпезності».
Доктор історичних наук Віталій Масненко називає Чорновола «совістю української політики».
– Перш за все, ми повинні вшанувати його як нашого земляка. Це дуже важливо для формування іміджу області та міста Черкаси, – зазначив він. – Але тут є деякі небезпеки. Часто, коли ми намагаємося показати образ, втрачається аспект людяності. Тож важливо, насамперед, показати його живою людиною, чутливою до несправедливості, яка існувала спершу за радянських часів, а потім і в українській політиці…
Любов Майборода у свою чергу виступила з пропозицією облаштувати мурал на честь В’ячеслава Чорновола. Його, каже, можна створити на одному з будинків на однойменній вулиці.
Начальник управління культури департаменту освіти та гуманітарної політики Валентина Шепецька розповіла, що нині разом із підприємством «Черкасиоблкіно» підшуковують архівні відео з життя В’ячеслава Чорновола, які б розкрили його особистість. Їх, перш за все, планують показати під час урочистих зборів. Попередньо захід проведуть 21 грудня в Будинку культури ім. І. Кулика.
Очільник комунального підприємства «Дирекція парків» Володимир Стойко запропонував внести в Програму соціально-економічного та культурного розвитку Черкас проект облаштування скверу імені В’ячеслава Чорновола. Одним із його концептуальних елементів мав би стати пам’ятний знак на честь політика.
Нагадаємо, 1 грудня Президент України Петро Порошенко підписав указ «Про відзначення 80-річчя від дня народження В’ячеслава Чорновола».
Заходи мають пройти в період із грудня нинішнього року до березня 2018-го в Києві, на батьківщині Чорновола в Черкаській області та в інших містах, пов’язаних із життям і діяльністю політика.
Для довідки:
В’ячеслав Максимович Чорновіл народився 24 грудня 1937 в селі Єрки Катеринопільського району (тоді Київської, нині – Черкаської області).
Закінчив Вельхівецьку середню школу із золотою медаллю, Київський державний університет ім. Тараса Шевченка (факультет журналістики з відзнакою).У 1964 році склав кандидатський мінімум, пройшов за конкурсом до аспірантури Київського педінституту, але не був допущений до навчання через політичні погляди.
В’ячеслав Максимович започаткував в Україні національно-визвольний рух шестидесятників. У 60-х роках протистояв тоталітарному режимові, виступав за відродження України, її мови, культури, духовності й державного суверенітету.
У 1967-ому отримав 3 роки ув’язнення в таборах суворого режиму за «антирадянську діяльність». У 1972-ому знову арештований «за пропаганду українського буржуазного націоналізму», вирок – 6 років таборів та 3 роки заслання.
У травні 1985-ого повернувся в Україну, змін влаштуватися у Львові лише кочегаром при школі-інтернаті. Відновив активну політичну діяльність.
7 липня 1988 року взяв участь у 50-тисячому мітингу у Львові як голова Гельсінської спілки (УГС) – першої опозиційної до КПРС організації партійного типу.
У вересні 1988-ого долучився до створення масової організації Народного Руху України, яка ставила за мету – досягнення незалежності України та розбудову демократичної держави.
У березні 1990 року – обраний головою Львівської обласної ради.
Восени 1991 – був кандидатом у Президенти України, посів друге місце (він набрав 23 % голосів виборців).
З квітня 1992-ого – депутат Верховної ради України, голова політичної партії «Народний рух України».
Один зі співавторів декларації про незалежність України.
25 березня 1999 року загинув за нез’ясованих обставин в автокатастрофі на шосе під Борисполем. Похований у Києві на Байковому кладовищі на центральній алеї.
За особистий внесок в національне відродження України, послідовне впровадження побудови української держави, активну громадську та політичну діяльність присвоєно звання йому «Героя України».
Підписатися
Додати коментар