Cимоненко Микола Іванович

 Народився в 1917 році в селі Нове Грякове Чутівського району Полтавської області в сім'ї селянина. У 1935 році закінчив Харківський автотранспортний механічний технікум. Працював механіком в Белуховской МТС Карлівського району Полтавської області.
 У 1937 році призваний до лав Червоної Армії. Закінчив Харківське військово-політичне училище. У боях Великої Вітчизняної війни з червня 1941 року. Воював на Південно-Західному, Брянськом, Воронезькому, 1-му Українському фронтах. Був учасником Сталінградської і Курської битв. Був двічі тяжко поранений.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 10 січня 1944 року за мужність і героїзм, проявлені при форсуванні Дніпра і утриманні плацдарму на його правому березі старшому лейтенанту Миколі Івановичу Симоненко присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі "Золота Зірка» .
 У липні 1945 року, після тривалого лікування у госпіталі, майор Н.І. Симоненко демобілізувався. Жив у місті Карлівка Полтавської області. Працював директором райконтори "Заготскот". Помер 11 жовтня 1985 року.
 Нагороджений орденом Леніна, орденом Червоного Прапора, двома орденами Вітчизняної війни 1-го ступеня, орденом Червоної Зірки, медалями.