Рувинський Веніамін Абрамович

Народився 1 травня 1919 року в місті Черкаси в сім'ї службовця. Єврей. Закінчив середню школу. Займався спортом, мав 1-ші розряди з боксу та стрільби.
У Червоній Армії з 1937 року — вступив на фортифікаційно-будівельний факультет Військово-інженерної академії імені В. В. Куйбишева.
На фронті у радянсько-німецьку війну з червня 1941 року. Воював на Північно-Західному, Карельському, Південно-Західному, 2-му і 3-му Українських фронтах. Командував групою саперів в загоні загородження, ротою розвідки, готельним саперним батальйоном, виконував обов'язки корпусного інженера. Брав участь в обороні Пскова, Новгорода, розвідувальних рейдах в Карелії, відвоюванні Харкова, Правобережної України. Форсував Сіверський Донець, Дніпро, Південний Буг, Дністер. Особливо відзначився у боях на Дніпрі.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 1 листопада 1943 року за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецько-фашистським загарбниками і проявлені при цьому мужність і героїзм капітану Рувінському Веніаміну Абрамовичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу із врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 1957).
 Після війни в 1946 році закінчив Військово-інженерну академію. Був викладачем у Військовій академії імені М. В. Фрунзе. З 1974 року полковник В. А. Рувинский — в запасі.
Жив у Москві. Кандидат технічних наук, доцент ВТУЗу при автозаводі імені Лихачова. Помер 24 червня 2001 року. Похований на Ваганьковському цвинтарі в Москві.
Нагороджений орденами Леніна (1 листопада 1943), Вітчизняної війни 1-го ступеня (6 квітня 1985), 2 орденами Червоної Зірки (17 червня 1944; 30 квітня 1954), медаллю «За бойові заслуги» (10 листопада 1947), іншими медалями