ПАВЛО РОДІОНОВИЧ РОМАНЧУК

Народився 11 березня 1921 р. на хуторі Гринів Роменського р-ну Сумської обл. у сім’ї селян. У 1930 р. батька було репресовано і заслано до Архангельської обл. Землю і майно сім’ї було конфісковано, мати подалась на заробітки в м. Ромни, а брат Іван – на північ. У 1929 р. Павло пішов у початкову школу на хуторі Гринів, де жив у хрещеної матері. Після повернення батька із заслання у 1933 р. сім’я жила у м. Ромнах і після закінчення 8-го класу Павло перейшов вчитися у Ромни до СШ №3. У 1939 р. закінчив 10-й клас і поступив до Херсонського педагогічного інституту на фізико-математичний факультет. Провчився лише місяць і був призваний до лав Червоної Армії.
Розпочав службу рядовим 17-го окремого стрілецького батальйону в м. Можайськ Московської обл. У листопаді 1940 р. після навчання йому було присвоєно звання командира відділення і переведено на службу у м. Ржев Калінінської обл., де його і застала війна. У серпні 1941 р. отримав перше поранення, після лікування був направлений на навчання у Друге Київське військове училище ім. М.В. Фрунзе, що знаходилось у м. Розбойщино Саратовської обл., яке закінчив на відмінно у 1942 р. і одержав військове звання лейтенанта.
Після закінчення училища служить командиром вимірювально-пристрілкового взводу артилерійської дивізії під Старою Русою, трохи пізніше начальником розвідки дивізіону цієї ж дивізії. У січні 1943 р. Північно-Західний фронт, у складі якого була 254-а дивізія, направлено на з’єднання з Волховським фронтом для оточення 16-ї німецької армії.
На початку лютого П.Р. Романчук був тяжко поранений та контужений. Після одужання у травні 1943 р. був направлений на передній край Північно-Західного фронту та призначений начальником розвідки бригади. Згодом повернувся у свою 254-у дивізію, яка формувалася у районі м. Бологоє, на посаду начальника розвідки дивізіону. У складі дивізії був направлений на Степовий фронт у район Воронежу (другий ешелон Курської битви).
Після розгрому німецьких загарбників на Курській Дузі відбулася передислокація військ і Степовий фронт направляють на визволення України. Брав участь у боях за звільнення Полтавщини (Зіньків, Гоголеве тощо). В серпні 1943 р. П.Р. Романчуку присвоєно звання старшого лейтенанта. За успішне виконання завдань нагороджено орденом Червона Зірка.
На початку жовтня 254-а дивізія форсувала Дніпро і зайняла плацдарм на його правому березі між Каневом та Черкасами в районі села Хрещатик. У бою за утримання плацдарму П.Р. Романчук залишився з двома радистами в оточенні на передовому спостережному пункті. Тяжко поранений у голову та руку, протягом 7 годин відбивав ворожі атаки. Внаслідок поранення не міг говорити і віддавав розпорядження письмово. У критичний момент бою викликав вогонь на себе. За цей бій П.Р. Романчук отримав звання Героя Радянського Союзу.
Після закінчення війни поступає на перший курс фізико-математичного ф-ту заочного відділення Черкаського педагогічного ін-ту. Після закінчення першого курсу у серпні 1946 р. поступає на другий курс фізичного ф-ту Київського державного ун-ту. Після закінчення ун-ту в 1950 р. працює викладачем фізики Золотоніського педагогічного училища, Кременецького та Чернігівського педагогічних інститутів. У 1957 р. стає аспірантом кафедри астрономії Київського держуніверситету і після її закінчення в 1960 р. отримує призначення на роботу в Астрономічну обсерваторію ун-ту, де працює на посаді старшого наукового співробітника. Через поганий стан здоров’я весною 1963 р. залишає роботу в обсерваторії, короткий час працює інспектором Міськвно у м. Золотоноші, а з вересня 1963 р. зараховується за конкурсом на посаду старшого викладача кафедри експериментальної фізики фізичного ф-ту Київського ун-ту. У 1966 р. П.Р. Романчук захищає дисертацію на здобуття вченого ступеня кандидата фізико-математичних наук “До питання про природу сонячної активності”, з 1967 р. стає доцентом кафедри експериментальної фізики, а з 1972 р. доцентом кафедри астрономії і призначається директором Астрономічної обсерваторії.
Під керівництвом П.Р. Романчука розроблено методи прогнозування сонячної активності для потреб народного господарства та фундаментальної науки, на основі яких Астрономічна обсерваторія брала участь у забезпеченні космічних польотів і  стає головною установою по прогнозуванню сонячної активності.
За час роботи в університеті П.Р. Романчук опублікував більше 100 наукових праць, підготував декілька кандидатів наук.
Помер 22 червня 2008 року.
Герой Радянського Союзу П.Р. Романчук нагороджений орденами Леніна, Червоної Зірки, Вітчизняної Війни І ступеня, Богдана Хмельницького, медаллю “За перемогу над Німеччиною”, медаллю Жукова та ін., а також Почесною Грамотою Президії Верховної Ради Української РСР.