Малущенко Митрофан Егорович
 
 Народився 10 (23) липня 1912 року в селі Чутівка нині Оржицького району Полтавської області в сім'ї селянина. Закінчив неповну середню школу та школу колгоспної молоді. Працював на батьківщині в колгоспі імені Петровського і на будівництві Харківського тракторного заводу. У 1940 році закінчив Харківський державний університет. Тут же пройшов вищу вневойсковую підготовку за фахом стрілка-бомбардира. Працював завідувачем кафедрою марксизму-ленінізму в Луцькому вчительському інституті Волинської області.
 В Червону Армію призваний у червні 1941 року і спрямований на фронт. Безпосередньо в полку пройшов навчання в школі штурманів. Літав у складі екіпажу гвардії майора Боброва.
 У складі 8-ї повітряної армії Південно-Західного фронту воював на полтавському, Куп'янському та Валуйське-Россошанська напрямках. У Сталінградській битві в період оборонного бою і контрнаступу прикривав з повітря і підтримував війська Південно-Східного та Сталінградського фронтів, брав участь у повітряному блокаді оточеного ворожого угруповання, здійснював авіаційну підтримку сухопутних військ при розгромі Котельниковський угруповання противника. Здійснив на Сталінградському фронті 63 бойових вильоту і першим серед штурманів полку був нагороджений орденом Червоного Прапора. У складі Південного фронту (з 20 жовтня 1943 року - 4-й Український) брав участь у наступі на ростовському напрямі, прориві оборони противника на річці Міус, у звільненні Донбасу, Мелітополя та південній частині Лівобережної України, підтримував війська фронту в ході ліквідації нікопольської угруповання противника і в Кримській операції. Пізніше вже у складі 1-ї повітряної армії 3-го Білоруського фронту воював у небі над Білорусією, Прибалтикою, нищив війська противника у Східній Прусії, в тому числі в Кенігсберзі, на косі Фріш-Нерунг, у військово-морської бази Піллау.
 Штурман ескадрильї 134-го гвардійського бомбардувального авіаційного полку (6-а гвардійська бомбардувальна авіаційна дивізія, 1-а повітряна армія, 3-й Білоруський фронт) гвардії капітан Малущенко до травня 1945 року скоєно 207 бойових вильотів на бомбардування опорних пунктів, скупчень військ противника, завдавши йому значних втрат.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 29 червня 1945 року за зразкове виконання завдань командування і проявлені при цьому мужність і героїзм, гвардії капітану Малущенко Митрофану Єгоровичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі "Золота Зірка" (№ 6350).
 З 1947 року майор М. Є. Малущенко - в запасі. Жив у місті Черкаси. Повернувся до викладацької діяльності. Вів курс історії партії в Українській сільськогосподарській академії, був обраний секретарем її партійного комітету. У 1950 році став кандидатом історичних наук. Тоді ж М.Є. Малущенко обрали першим секретарем Московського райкому партії міста Києва. У 1957 - 1971 роках працював секретарем Черкаського обкому партії. Пізніше - заступником голови Черкаського обласного виконавчого комітету, головою обласного комітету народного контролю. Обирався делегатом 19-го з'їзду КПРС, чотирьох з'їздів Компартії України. Помер 30 вересня 1985 року.
 Нагороджений орденом Леніна, двома орденами Червоного Прапора, двома орденами Вітчизняної війни 1-го ступеня, орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня, чотирма орденами Трудового Червоного Прапора, орденом «Знак Пошани