Іван Федорович Кириченко
Народився 9 (22) січня 1902 року в місті Черкаси в селянській родині. Закінчив початкову школу. Працював учнем і робітником у друкарні.
У Червоній Армії з 1919 року. Учасник Громадянської війни. У 1932 році закінчив Ленінградські бронетанкові курси. Брав участь у боях з японськими мілітаристами на річці Халхин-Гол (Монголія) в 1939 році. Учасник радянсько-німецької війни з червня 1941 року.
В січні 1945 року вміло керував з'єднаннями і частинами в ході Варшавсько-Познанської наступальної операції при прориві ворожої оборони на лівому березі річки Вісла, звільнення польських міст Радом, Лодзь, Каліш, Сулєхув при виході до річки Одер.
За вміле керівництво танковим корпусом і проявлені при цьому рішучість і мужність Указом Президії Верховної Ради СРСР від 6 квітня 1945 року генерал-лейтенанту танкових військ Кириченко Івану Федоровичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу із врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 6413).
Після війни І. Ф. Кириченко продовжив службу в армії. У 1948 році він закінчив Військову академію Генерального штабу. Був командувачем бронетанковими військами Північної групи військ (Польща), Московського військового округу. З грудня 1959 — в запасі.
Жив у Москві. Помер 23 вересня 1981 року. Похований у Москві на Введенському кладовищі.
Нагороджений 4-а орденами Леніна, 3-я орденами Червоного Прапора, 2-а орденами Суворова 2-го ступеня, орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня, медалями, іноземними орденами.