|
Секрет прямокутних кварталів У 17 ст. поруч із черкаським замком був центральний майдан, де проходили ярмарки. Незабруковані вулиці вільно петляли між дворами, обгородженими тином. Усі двори мали довільну форму та розмір. Забудова була одноповерховою, а над нею височіли три дерев'яні церкви. Кам’яних споруд у місті майже не зводили, тому що це була недешева справа, а жителі передовсім мали дбати про оборону Черкас. З 1797 р. Черкаси були повітовим містом Київської губернії, що спонукало міську адміністрацію обговорити нову програму забудови. Генеральний план міста у 1815 р. склав відомий російський архітектор Вільям Гесте, який був любителем естетичних і водночас комфортних проектів. Гесте запропонував зробити рівні прямокутні квартали, уздовж довшої сторони яких розмістити по п'ять будинків, а вздовж коротшої – по три. На той момент уся територія міста складалася з 952 геометрично правильних ділянок. Головною вулицею тривалий час був Хрещатик, але згодом це звання отримала вулиця (а нині – бульвар) Шевченка, що з 18 ст. й донині спромоглася видовжитися ледь не вдвічі! До початку 20 ст. вулиця Шевченка звалася Старочигиринською, адже відкривала шлях до Чигирина, пізніше – Олександрійською, на честь «царя-визволителя» Олександра. На перехресті Шевченка та Смілянської довгий час стояв постамент із погруддям монарха, яке нині «оселилося» у Краєзнавчому музеї міста. ● У стилі модерн… На початку 20 ст. типовий черкаський будинок мав такий вигляд: дерев’яні стіни, солом’яний або бляшаний дах, облицьований декоративною цеглою фасад. Головним засобом самовираження мешканців була лицювальна цегла, оздоблена рельєфними деталями й барвистими орнаментами. Але дозволити собі її могли тільки багаті черкасці, які жили в центрі, поблизу Соборного майдану. Тут же розміщувалися адміністративні будівлі, банки, контори. Аж ось місто охопила мода на все модернове: заможні жителі почали масово замовляти архітекторам проекти нових осель та офісів. Новий стиль увібрав здобутки всіх попередніх напрямів, тому в архітектурі стародавніх Черкас можна натрапити і на античні колонади, і на арабські візерунки, і на простоту форм епохи класицизму. Помешкання Майбороди. Отримавши значні гроші від будівництва залізниці та володіючи цегельним заводом, підрядник Майборода замовив інженерові Філоферо ескіз нового дому. Втілення вишуканого проекту розпочалося у 1906 р. на розі сучасних вулиць Шевченка та Пастерівської. Оселя, що чудово збереглася, має три великі кімнати і сім менших, а також окрему споруду на подвір'ї, призначену Майбородою для служників і коней. Це оригінальна одноповерхова споруда, виконана переважно у стилі класицизму. Фасад обрамлений колонами та пілястрами; центральний вхід оздоблений великою фрамугою; вікна прямокутні та широкі. Від бульвару Шевченка двір відгороджений металевою огорожею. Найдивовижніше те, що Майборода майже не жив у новому домі, а віддав його в оренду. Нині вже понад 70 років тут «мешкає» міська санепідемстанція.
Домівка Щербини. Справжня окраса вулиці Хрещатик – колишня садиба грабаря Щербини. На жаль, з усього маєтку, де був сад, допоміжні будівлі, стайні, залишилася лиш одна споруда, зате яка! Це не просто дім початку 20 ст., а неперевершений зразок архітектури. Не дарма нині дім Щербини слугує «Палацом одруження», мовчазним свідком найщасливіших миттєвостей у житті черкасців. Будівництво маєтку тривало з 1907 до 1911 р., а результат приголомшив усіх. Це двоповерховий цегляний будинок асиметричної побудови, виконаний у стилі неоренесансу. Фасади рясно прикрашені рельєфними оздобами, а високі вікна обрамлені спареними напівколонами. В інтер’єрі збереглися три приміщення з первісним ліпним декором. У гранчастій кімнаті стеля прикрашена арабескою та арочним фризом в арабському стилі. Збереглися оригінальні сходи на другий поверх.
● Промисловість затишкові – не завада Із другої половини 19 ст. до Черкас завітала пані Промисловість. У міста з'явилися цукроварня та рафінадний завод, цегельня, лісопилка, тютюнова фабрика. Майже всі ці споруди розміщувалися якомога ближче до Дніпра – головної транспортної артерії. Дніпром перевозили і сировину, й готову продукцію, що сприяло розвиткові торгівлі. Щороку в Черкасах відбувалося аж сім ярмарків. У 1885 р. в місті було 15 фабрик і заводів, а в 1900 р. – майже три десятки. У 1912 р. через Дніпро спорудили залізничний міст, який став невід'ємною ланкою в магістралі «Одеса – Бахмач». Утім, паралельно з промисловими об’єктами активно розвивалася культурна інфраструктура. Протягом 20 ст. дедалі більше розширювалася Соснівка – курортний район міста. Довгий час між Соснівкою та передмістям Казбет забороняли будь-яке будівництво, не пов’язане з туризмом. Це і вберегло місцеву природу в майже незайманому стані. В 40‑х рр. 20 ст. в місті вже працював драматичний театр, цирк, два кінотеатри, стадіон, краєзнавчий музей, 39 бібліотек і безліч робітничих клубів. У 1954 р. Черкаси стали центром наймолодшої в Україні області. Серед останніх архітектурних надбань Черкас – Будинок зв'язку, Музично-драматичний театр ім. Т. Шевченка, гранітно-бронзовий ансамбль, споруджений на честь 400-річного ювілею від дня народження Богдана Хмельницького. Статуя видатного гетьмана має висоту 5 метрів, її виготовили майстри Художнього фонду України. Обабіч від постаті Хмельницького – бронзові композиції, що символізують перемогу козаків на морі та суходолі. Знизу прикріплено вісім плит, де зафіксовано видатні перемоги гетьмана над поневолювачами українського народу.
|
|
|
