Не байдужий до чужого горя прикордонник з початку цієї не проголошеної війни та до останнього подиху виконував завдання з охорони східних рубежів. Товариші згадують, що перебуваючи на передовій Віктор Анатолійович жодного разу не поскаржився на умови, в яких вони всі перебували, хоча не раз доводилось ночувати просто неба. «Віктор не був чоловіком війни, в ньому не було ні краплі агресії, це був вірний та відданий батько, син, чоловік. Це була людина з світлою душею. Він розумів, що берегти потрібно не тільки країну, а й своїх близьких та рідних його серцю людей» - згадує бойовий товариш Сергієнко Олександр.

 

На військову службу за призовом був відібраний  Уманським РВК Черкаської області.  Зарахований до списків Навчального центру ДПСУ 13.06.2014 року на посаду водія відділення логістики 1 мобільної прикордонної застави. З 30.06.2014 – виконував завдання по охороні Державного кордону України в складі Мобільної прикордонної застави (на автомобілях) територіального угрупування «Кордон» на ділянках Східного регіонального Управління, де безвісті зник і тривалий час про його місцеперебування не було нічого відомо.