Через величезний потік людей у перші місяці (700-800 осіб щодня!) Гуманітарний центр ЧМР працював без вихідних, а з окремих напрямів навіть цілодобово. Нині до Черкас їдуть переважно літні люди з прифронтових поселень – від 100 до 300 осіб щодня.

«Гуманітарний центр ЧМР тримається на трьох стовпах. І перший з них – це влада, – розповідає заступниця міського голови Черкас Марина Гаркава, яка курує роботу Гуманітарного центру. – Адже створення Центру в перші дні війни ініціював міський голова Черкас Анатолій Бондаренко. Команда міської ради й структурні підрозділи включилися у доброчинну справу,  і вже більше 4-х місяців несуть  відповідальність за цю роботу.
Для людей і благодійників важливо, що наш Центр – офіційна структура, де є облік і звітність усіх видів допомог, в тому числі й гуманітарної.  Десятки міжнародних компаній, з якими ми зараз працюємо, першим пунктом надійності вважають саме владні гарантії».

За словами Марини Гаркавої, другий стовп надійної роботи Гуманітарного центру – благодійники. Завдяки благодійним фондам, приватним підприємцям, небайдужим людям, які дають під гарантії влади ресурс, місто може надавати потрібну матеріальну й гуманітарну допомогу.

І третій стовп – волонтери, які не рахуючись із власним часом, потребами й навіть здоров’ям, ідуть, їдуть, приймають, зустрічають, вислуховують, підтримують, часто працюють без перерви та вихідних, допомагаючи тим, кого війна привела до Черкас.

Аби люди не «перегоріли», влада створює для волонтерів комфортні умови: харчування, гнучкий графік роботи, моральні заохочення. Вони відчувають себе потрібними, почутими владою. 

 

Зважаючи на пережите багатьма людьми лихо, влада Черкас прийняла рішення про адаптацію й соціалізацію переселенців у нашому місті.

«Така соціальна адаптація – як меседж від Черкас нашим переселенцям: ми вам протягуємо руку допомоги й турботи, і ви дайте нам свою руку у відповідь, – говорить Марина Гаркава. – Ми любимо своє місто, готові обігріти вас у скрутну хвилину. Запрошуємо відкривати  бізнес, іти на роботу, в школу, дитячий садок, прилучатися до наших звичаїв. І водночас – шанувати наше місто й традиції гостинної громади».

Зокрема, в Гуманітарному центрі ЧМР діють мовний клуб «Говори українською», танцювальний клуб «Танго свободи», спеціальні поштові скриньки, де кожен охочий може написати й передати листи воїнам на передову.  І охочих вивчити українську мову чи навчитися танцювати танго вже приходить стільки, що не вміщаються у залі. 

Діє куточок української літератури, де роздано вже більше 5 000 книг. Черкасці приносять сюди свої книги. І дуже зворушливо спостерігати, як люди зі східних регіонів часто просять у волонтерів Центру не пшеничну крупу,  а саме українську книгу.

Для кращої адаптації людей на новому місці в Гуманітарному центрі владою організовано профорієнтаційну роботу, юридичне консультування внутрішньо переміщених осіб, їхнє психологічне розвантаження. 

При кожному гуртожитку, де живуть внутрішньо переміщені особи, створили  дитячі кімнати, аби малеча могла комфортно проводити час, поки батьки оговтуються  від дороги або вирішують організаційні питання.

Влада підтримала черкаський зоопарк «Рошен», який дозволив переселенцям безкоштовні екскурсії. Тож  із початку воєнних дій майже 20 тисяч людей, які приїхали з територій воєнних дій, могли психологічно відпочити у світ тварин і природи.

Як розповідає Марина Гаркава, нині багато переселенців тимчасово мешкають на комунальній площі гуртожитків і шкіл.  Тому з ініціативи міської влади в одному з приміщень обласного центру планується зробити шелтор (пункт тимчасового проживання) на 350 місць. Для цього намагаються максимально залучити спонсорів, аби вони допомогли з його облаштуванням. На її переконання, для людей, яких війна змусила покинути рідні місця, Черкаси мають стати дійсно другою затишною домівкою.