До Черкас письменник завітав на запрошення міського голови Анатолія Бондаренка. Каже: перечитав чимало романів свого земляка.
– У всіх його творах є українська душа, справжня любов до нашої держави, козацький дух, – говорить Анатолій Васильович. – Вони не лишають байдужими. Ти усвідомлюєш, що Україна буде доти – допоки битиметь серця останнього українського патріота.
Очільник Черкас подякував письменникові за візит до нашого міста й наголосив, що такі зустрічі є надзвичайно важливими.
Сам же Василь Шкляр зізнався, що під час його поїздок із презентаціями Західною Україною люди час від часу просили написати книгу про УПА «як «Чорний Ворон».
– Спершу я відповідав, що найбільше боюся в літературі повторів, – каже він. – Але насправді ж тут моє внутрішнє бажання збіглося з прагненнями читачів. Бо, пишучи цикл творів про російсько-українську війну, не міг оминути таку гарячу, яскраву сторінку в нашій історії як боротьба Української повстанської армії на Волині й у Галичині.
За його словами, перед написанням автор довго шукав універсальну історію, яка була б притаманна для всієї Західної України, перегортав для цього гори архівних матеріалів, спілкувався з воїнами УПА й підпільниками.
– Перше «зернятко» про бандерівців посіяла мені одна підпільниця в 1975 році, коли я був ще зовсім молодим хлопцем, – згадує Василь Шкляр. – Мій брат Петро одружився на волинянці й ми поїхали туди гуляти весілля. Тоді ж я у одного діда попросив: «А Ви можете показати мені справжнього, живого, бандерівця?». Він зщурився, трошки злякався, а потім позвав мене й ми на санях поїхали в сусіднє село. Там він познайомив мене з жінкою – колишньою підпільницею УПА. Я багато взяв із її спогадів і з її розповідей.
Прототипом головного героя роману «Троща» став реальний боєць УПА Мирослав Симчин. Нині йому виповнилося 95 років.
– Нарешті я знайшов надзвичайну драматичну історію, яка відбулася над річкою Стрипа в Тернопільській області. У очеретах переховувалися наші повстанці, це тяжкий 1947 рік, хлопці стояли там без надії на перемогу, – говорить він. – Багато вже на той час було й зради. І ось одного дня їх там оточила велика кількість «червонопогонників», які не лишали нашим хлопцям шансів... Головний герой мого роману Місяць виходить із пастки і присягається знайти зрадника, знешкодити його, бо саме через нього загинули його побратими.
Водночас, Василь Шкляр поділився, що цей роман і про тяжку зраду «яку можна зрозуміти, але не можна виправдати».
– Ніхто з нас не знаю, як поводив би себе, аби опинився в тій ситуації, в якій були його герої, – говорить він.
А «трощею» в тих краях, де розгортаються події роману, називають очерет.
– Це слово – багатозначне й містке, воно означає катастрофу, бійня, трощення людських доль і життів, – говорить письменник.
Для довідки:
Василь Шкляр – письменник, деякі літературні оглядачі називають його «батьком українського бестселера».
Є володарем багатьох нагород: за найкращий гостросюжетний роман «Ключ» у 1999 році відзначений премією «Золотий Бабай», у 2002 році за роман «Елементал» на літературному конкурсі «Коронація слова» отримав першу премію в номінації «Роман». У 2003 році став володарем міжнародної премії в жанрі фантастики у номінації «За найкращу україномовну фантастику» на конкурсі «Спіраль століть». А в 2011 отримав Національну премію України імені Тараса Шевченка за роман «Залишенець. Чорний ворон».
Роботи Шкляра перекладено англійською, болгарською, вірменською, шведською, словацькою, російською мовами тощо.
Підписатися
Додати коментар