Опісля закінчив Національний транспортний університет за спеціальністю «інженер-технолог».
Пройшов строкову службу в лавах Збройних сил України, служив у м. Мукачево. У 2008-2012 роках разом із дружиною працював у Посольстві України в Нідерландах.
Після повернення в Україну проживав у Києві, працював на станції технічного обслуговування.
Уперше прийшов на Майдан після побиття студентів 30 листопада. Відтоді бував там майже щовечора. Допомагав укріплювати барикади, але принципово не брав зброю в руки. Був переконаний і переконував інших, що перемогти можна і без зброї...
18 лютого 2014 року Андрій вийшов із дому о пів на дев'яту вечора. Обійняв дружину, яка залишилась удома з семимісячною донькою, сказав, що кохає її, і пішов на Майдан. Того ж вечора Андрія було смертельно поранено. Помер він тієї ж ночі у київській лікарні № 17.
Указом Президента України від 21.11.2014 № 890/2014 було присвоєно звання Героя України посмертно.
Нагороджений орденом «Золота Зірка» та медаллю «За жертовність і любов до України» (червень 2015, посмертно) за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння українському народу, виявлені під час Революції Гідності.
Додати коментар