|
06
січня
2017
11:27:44
·
Iгор Волошин: «Після школи дитина не повинна залишатися сам на сам із гаджетами чи вулицею» (ФОТО)
У дитинстві він мріяв стати вчителем, а став головним освітянином міста. Департамент освіти та гуманітарної політики перед новим роком очолив 32-х річний Ігор Волошин. Новий керівник планує розвивати позашкіля, навести лад з нестачею місць у дитячих садках та перетворити Черкаси на центр спортивних змагань України. Про це та інше він розповів у інтерв’ю. - Ігоре Володимировичу, чи хотіли обійняти цю посаду? - Я думав про це на перспективу, але не очікував, що це відбудеться так швидко. - Останнім часом молоді керівники – гаряча тема. Що думаєте з цього приводу? - Молоді – це нормально, якщо є своя команда і старші колеги, які готові поділитися досвідом. Саме молодь має ті необхідні запал та енергію розвиватися, бо є таке явище: коли людина довго працює на одному місці, звикає працювати за певним стандартом, так, як зручно. А молодому новому керівнику це якраз не властиве. - А чи не назріла потреба кадрового оновлення і в колективах садків і шкіл, за віковим принципом? - Більшість директорів закладів, особливо спеціалізованих, незалежно від віку, тримають руку на пульсі, про що свідчать результати учнів на різних змаганнях та олімпіадах, участь педагогів у програмах з обміну та міжнародних проектах. Зрозуміло, в дошкільній освіті питання кадрів пенсійного віку більш «виразне». Так, з цього року ми почали оновлювати керівний склад у садочках, запровадили конкурси на заміщення вакантних посад. Логіка яка: коли прийде новий керівник, він захоче, щоб по-іншому працювали і вихователі. Є уже чимало прикладів, коли молодий керівник змінює заклад. Молодих кадрів у галузі було б більше, аби вихователі та вчителі мали нормальне пенсійне забезпечення. Але сьогодні вони змушені працювати, а законодавство не передбачає обмеження посад по досягненню певного віку, у нас є керівники і в 70 років. - Серед напрямків роботи департаменту – освіта, культура та спорт, Вам який ближче? - Важко говорити про це. Швидше потрібно сказати про найбільш проблемний. Для мене це – позашкілля. Бо йому завжди приділялася увага за залишковим принципом. Адже загальна середня освіта є обов’язковою, тому і уваги їй більше від держави та органів місцевого самоврядування. Позашкільна освіта не є обов’язковою, тож почасти батьки ставляться до неї, як до факультативу, хочуть - віддають дитину до якоїсь секції, а хочуть – ні. Я вважаю, що кожна дитина в нашому місті повинна відвідувати гурток! Це умова для повноцінного розвитку особистості. Адже після школи дитина не повинна залишатися сам на сам із гаджетами чи вулицею. Саме тому стан позашкілля в культурній, освітній та спортивній сферах буде пріоритетним для мене. Потрібно провести адекватний моніторинг потреб дітей, підлаштовуватися під них, а не нав’язувати гуртки. Крім того, я планую докладніше вивчити досвід як інших міст України, так і міжнародний. Сьогодні вважаю за доцільне ґрунтовніше проаналізувати ситуацію з чергами в дитячих садках. У нас найбільша потреба з місцями на Митниці та в Центрі міста. Так, торік відкрито додатковий груповий осередок у ДНЗ № 90, невдовзі з’являться ще п’ять в інших мікрорайонах. Тобто збільшити можливості наявних дитсадків – цілком реально. Наразі вже ведуться перемовини з інвесторами щодо зведення нового дитячого садка на Митниці. Для мене важливо, щоб зникло поняття більш чи менш привілейованих садочків. Для цього інфраструктура закладів і професійність колективів всюди повинні бути на однаковому – високому рівні. Мабуть, найбільш амбітні плани – зробити Черкаси столицею спорту. Туристично-спортивні інвестиції до Черкас – це те, про що ми говорили з Анатолієм Бондаренком ще до виборів. Географічне розташування і культурний потенціал дозволяють приймати у себе спортсменів, їх родини та уболівальників – і від цього місто лише виграє економічно. - Наразі ледь ущухнув скандал із вчителькою 17-ї школи. Який Ваш погляд на проблему? - Я не був у складі комісії. Вважаю, що вчитель так поводитися не повинен. Зрозуміло, що є життєві обставини, які можуть людину спонукати до певного емоційного стану. Але завжди потрібно шукати конструктив, усвідомити суть проблеми та проаналізувати її. І обов’язково порозумітися з батьком та ученицею, і тоді, думаю, й обертів цей скандал набрав значно менших. Загалом, щоб уникнути подібних ситуацій, потрібно на загальнодержавному рівні переглядати навантаження на педагогів та створити належні умови праці тощо. - Трохи особистого. Які маєте захоплення в житті? - Люблю подорожувати. Поки що – лише Україною. З дружиною та друзями маємо добру традицію зустрічати Новий рік у новому місті. Почали зі Львова, далі були Чернівці, Ужгород, Мукачево, Тернопіль, Івано-Франківськ. Дуже люблю спілкування з друзями та рідними. Цього бракує останнім часом. - Хто Вам імпонує з політиків чи відомих постатей? - Насамперед, це постаті-державотворці. Зокрема, людина, на яку я рівнявся у громадсько-політичному житті – В’ячеслав Чорновіл. Свого часу я очолював Народий Рух України в нашій області. Щодо історичних постатей – це княгиня Ольга, Іван Мазепа, Уїнстон Черчіль. З сучасних політиків – представники «Батьківщини»: народний депутат Іван Крулько, кількаразовий міністр закордонних справ, надзвичайно мудрий та досвідчений Борис Тарасюк. - І наостанок: чому взагалі пішли працювати в галузь освіти? - Педагогом хотів стати ще з дитинства. Очевидно, Вчителі з великої літери, які мене навчали у 20-й школі, посприяли цьому. Що цікаво, що захоплювався тими учителями предметів, які не любив. Зокрема, це алгебра, геометрія. Після закінчення навчання обирав між вступом на філологічний чи історичний факультет. Пішов вчитися на історика, про що не шкодую. З другого курсу писав наукові дослідження, був редактором студентської газети. Коли закінчив аспірантуру на кафедрі філософії, хотів лишитися працювати в університеті, але життя повернуло по-іншому. У департамент я прийшов працювати 2009-го року завідувачем сектору зв’язків із громадськістю. Паралельно викладав історію у Східноєвропейському університеті. 2015-го мені запропонували роботу в обласній державній адміністрації, де я працював заступником директора департаменту освіти і науки й опікувався профтехосвітою та вищою школою. Коли на виборах міського голови переміг Анатолій Бондаренко, він запросив мене до своєї команди і я повернувся вже на посаду заступника директора міського департаменту. Наразі висловлена мені довіра вимагатиме стовідсоткової віддачі, і я готовий показати ефективну роботу. В статті використано матеріали зі сайту "Вичерпно"
|
Підписатися
Додати коментар