Адже заради боротьби з епідеміями, ризикуючи власним життям, лікарі-епідеміологи йшли в епіцентр інфекційних вогнищ, локалізуючи та перемагаючи невидимих ворогів.
– Своєю невтомною працею вони зробили надзвичайно багато для профілактики інфекційних захворювань, становлення гігієни та епідеміології, як науки, – зауважив головний державний санітарний лікар Черкас.
А також відзначив роботу своїх черкаських колег.
Приміром, лікарі-епідеміологи Черкаської міської санітарно-епідеміологічної служби минулого року оперативно й професійно зупинили поширення такого інфекційного захворювання, як кір, серед дорослого населення.
До речі, нинішнього року у Черкасах не зафіксовано жодного випадку цієї хвороби.
У поточному році у Черкасах були зареєстровані спалахи сальмонельозу, який небезпечний для здоров’я людини. Лише завдяки професійним діям черкаських лікарів не було допущено поширення цієї інфекції в місті.
– Це лише кілька прикладів, а такі ситуації, коли потрібно проявити і знання, і мужність, і громадську позицію трапляються чи не щотижня в роботі Черкаської міської санепідслужби, – акцентував Василь Загородній.
За його словами, жоден випадок інфекційного захворювання черкасців не залишається поза увагою міської СЕС. Адже кожна така ситуація – це передумова для виникнення спалаху інфекцій, особливо коли йде мова про дитячі колективи.
З нагоди професійного свята Дня працівника Державної санітарно-епідеміологічної служби України та ювілею Черкаської міської СЕС Василь Загородній вітає своїх колег. А також бажає всім, хто присвятив своє життя профілактичній медицині, – міцного здоров'я, щастя і любові, миру, добра і злагоди, творчого натхнення і плідної праці на благо нашого талановитого і працьовитого народу.
ІСТОРИЧНА ДОВІДКА:
У 1923 році при окружному відділі охорони здоров’я на Черкащині був створений санітарно-епідеміологічний відділ, а в м. Черкаси – ядро санітарної служби в складі одного лікаря, двох помічників, двох дезинфекторів, двох віспощеплювачів та санітарно – бактеріологічна лабораторія.
В умовах складної санітарно-епідемічної ситуації на той час санепідслужба не справлялась і її штати було збільшено в 1924 році ще на одну посаду лікаря і двох помічників санітарного лікаря.
У кінці 1927 році всі протиепідемічні підрозділи були об’єднані в одну санітарно-епідеміологічну станцію.
Із 1928 року по всій Україні були створені санепідстанції, як основна форма профілактичної установи.
В 1928 році у зв’язку з високою захворюваністю на малярію та сказ у Черкасах були створені самостійна окружна малярійна станція та Пастерівська станція, яка розміщувалась в 2-х кімнатах приміщення військкомату по вул. Шевченка, 287.
У 1929 році всі ці станції були переведені в одне приміщення в якому й сьогодні знаходиться Черкаська міська санепідстанція.І в цьому ж році в знак визнання її роботи міськвиконком за клопотанням адміністрації санепідстанції вулицю біля її приміщення перейменував у вул. Пастерівська.
У результаті самовідданої роботи фахівців санепідслужби до 1939 року вдалось досягнути значних успіхів у зниженні рівня інфекційної захворюваності. Кров’яні і кишкові інфекції: сипний і черевний тифи, захворюваність малярією були знижені до одиноких випадків. Практично було ліквідовано захворюваність натуральною віспою, туляремією, сибірською виразкою.
Окупація фашизму в серпні 1941 року припинила роботу санепідстанції. Але після Великої Вітчизняної війни у квітні 1946 році знову було повністю відновлено роботу санепідстанції, де на той час працювало 22 особи.Цей колектив своєю самовідданою працею досяг значних результатів у справі ліквідації інфекційних захворювань на сипний тиф, дифтерію, різко знизилась захворюваність на черевний тиф, малярію, які були поширені у повоєнні роки.
Зі здобуттям незалежності було прийнято Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення». Цей закон і сьогодні є основним в регламентації діяльності санітарно-епідеміологічної служби України.
Підписатися
Додати коментар