|
12
грудня
2013
16:07:37
·
Дай, Андрію, знати, яку долю ждати
Напередодні християнського свята – Дня святого Андрія Первозванного, яке відзначають 13 грудня, у приміщенні територіального центру соціальної допомоги Соснівського району департаменту соціальної політики Черкаської міської ради для 12 молодих інвалідів інструктором з трудової адаптації Ганною Волік проведено розважальну програму «Ворожіння на Андрія».
Мета заходу – познайомити молодих людей з давнім народним звичаєм проводити вечорниці та обряди ворожіння й кусання калити. Виховувати повагу та любов до традицій рідного народу, до української народної пісні, спонукати інтерес та прагнення до збереження народних звичаїв та обрядів, розвивати творчі здібності.
Стародавня християнська легенда каже, що апостол Андрій Первозванний проповідував християнство в самому Царгороді, на побережжях Чорного моря та в околицях нашої столиці – Києві.
Хоч Андрій Первозванний – християнський святий, але в народній традиції звичаї і обряди в цей день мають дохристиянський характер: угадування майбутньої долі, заклинання, ритуальне кусання «калити».
У народі ще це свято називають Калита. Воно вважається парубочим святом, оскільки в Андріївську ніч парубкам дозволено бешкетувати і робити різні збитки, а дівчата цієї ночі можуть дізнатись свою долю.
За кілька днів до того, а саме 7 грудня, у свято покровительки дівчат –Катерини починаються молодіжні обряди. Свято Андрія є логічним продовженням молодіжних гулянь, де юнаки і дівчата шукають собі пару для майбутнього подружнього життя.
За традиціями наших предків, дівчата та хлопці сходилися до однієї хати ввечері 12-го грудня. Жартували, оповідали цікаві історії та грали в різні ігри, а в ніч з 12-го на 13-е грудня ворожили...
КАЛИТА – ця весела гра є основною на Андріївський вечір. Калита – це великий корж із білого борошна, який печуть усі дівчата разом, адже кожна має взяти участь у приготуванні калити. Тож місять тісто всі за чергою, від найстаршої дівчини до наймолодшої.
Тісто солодке, з медом. Зверху оздоблюють коржа сухими вишнями чи родзинками. Печуть в печі «на сухар» – щоб важко було вкусити. Посередині дірка, куди протягують червону нитку, за яку підвішують калиту до сволока посередині хати. Підвішують високо, щоб парубок міг дістати її зубами, тільки коли добряче підстрибне. До того ж, один кінець нитки довший, аби можна було смикнути за нього – тоді калита підстрибне угору.
Біля калити стає вартовий – «Пан Калетинський»: це повинен бути веселий, жартівливий парубок. Він запрошує будь-якого парубка кусати калиту.
Парубок ніби сідає верхи на коня, і їде кусати калиту.
Завдання Калетинського – розсмішити парубка, бо тоді не можна кусати калити.
У цей вечір, щоб хлопці не зробили, то їм все прощали, бо така традиція існує, що на Андрія кожен хлопець «пустує». Чого тільки хлопці не вигадували, щоб дівчатам збитки зробити. Знімали й ворота, залишаючи неподалік, щоб батьки швидко вранці знайшли. А тим часом дівчата ворожили.
На Україні побутувало дуже багато найрізноманітніших ворожінь.
Ми знаємо лише маленьку часточку ритуалів та обрядів «Андріївських вечорниць» наших предків.
Проте і досі «Андріївські вечорниці» – це веселе і колоритне дійство, жарти і сміх, який охоплює не тільки молодь, а і старше покоління. Це збитки, жарти, пустощі, здебільшого хлопців, які дозволяються тільки в Андріївську ніч.
І хоч під час розважальної програми «Ворожіння на Андрія» розваги та традиційні ворожіння мали ще дитячий характер, але гарний настрій отримали всі учасники цього заходу.
|
Підписатися
Додати коментар