Але те, чим вона займається нині – справа незвична і унікальна для Черкас. Вона є керівником арт-майстерні «Джайра». Вогняні шоу, живі скульптури, контактне жонглювання, живий фонтан – усе це їхніх рук справа. Дар’я може годинами розповідати про своє дітище, пригадувати курйозні ситуації на фестивалях, оповідати про недоспані ночі, під час яких шили костюми і виготовляли реквізит…
«Джайрівці» за три роки свого існування зробили так, що в Москві їм аплодували стоячи, а в Турції вдячні глядачі дарували квіти. Як з’ясувалося, «Джайра» не лише дарує хороший настрій і посмішки відвідувачам, але й спонукає хворих дітей вставати з інвалідних візків….
- З чого починалася «Джайра» і чого вам вдалося досягти?
- Почалося усе зі звичайного захоплення вогняним шоу, а нині перетворилося у арт-майстерню, яка може створювати різноманітні складні постановки з живих скульптур, вогняного шоу тощо. «Джайра» нині об’єднує в собі кілька напрямків: вогняне шоу, лайт шою (робота зі світлом), живі скульптури, оригінальний жанр, до якого входять ходулісти і контактне жонглювання.
Як давно загорілася ідеєю творити щось унікальне?
Три роки тому. Все почалося із переглядів роликів в «Ютубі» про вогняне шоу. Вирішила спробувати. Місяці наполегливих тренувань, потім корпоративні виступи. А далі цього формату стало мало. Почала збирати команду однодумців.
Як збирала колектив?
Зі мною на тренування ходив друг – Василь Племенник. Нині він співзасновник «Джайри». Він споглядав за тренуваннями, спершу дивився на це все зі сторони. Певною мірою він дивився на все це з песимізмом. Але через півроку його це зацікавило. Він допомагав вогняним реквізитом. Почало виходити. Його захопило. І він почав займатися, виступали разом. Василь – це золоті руки нашого колективу. Людина, яка створила своїми руками майже увесь реквізит, що використовує «Джайра». Його руками створений живий фонтан, який ми нещодавно демонстрували в Будинку торгівлі. Із самого початку нас було троє: я, Василь Племенний та танцівник Владислав Душенковський. Нині нас 15.
Василь - золоті руки "Джайри"
Хто ці люди?
Усі люди – колектив «Джайри» - універсальні. Вони володіють мінімально усіма чотирма стилями, в яких працює наш колектив. Дивно, але більшість колективу – це люди, котрі мають основну роботу. У нас є і вчитель хімії, і вчитель історії, три студенти, викладач іноземних мов, соціальний педагог, кухар. Є у нас і учениця 9-го класу.
А ти хто за спеціальністю?
Я інженер-програміст системотехнік. Два роки працювала по спеціальності і ось днями звільнилася. Настав час, коли гостро постало питання: або робота, або «Джайра». Я обрала «Джайру».
Як вдалося зібрати такий колектив?
Написала в соціальній мережі «Вконтакті», запросила людей на кастинги. Одні приходили, пробували, потім йшли. З тих, хто лишився, ми і сформували кістяк колективу «Джайри».
Зрозуміло, що коли розширюєтеся, вам потрібні приміщення, майстерні, щоб шити костюми, виготовляти реквізит…
Це і як кажуть «про наболіле». У нас були дві квартири – це помешкання членів колективу. Усі вони були під зав’язку забиті реквізитом, костюмами. На балконі і під ліжком зберігали реквізити вогняного шоу, велетенські трьохметрові крила… Навіть поробили спеціальні вішалки, щоб розмістити костюми. Благо, що в одного хлопця з нашого колективу є приватний будинок. Там ми маємо можливість виготовляти деякі елементи своїх декорацій, реквізитів. А також за власні кошти – за зарплату, отриману на основній роботі – придбали дві швейні машинки. «Джайра» - це дуже дороге задоволення. Великих грошей воно не приносить. Ми не маємо спонсорів. Все, що заробляємо, вкладаємо в розвиток, в створення нових проектів. Для нас «Джайра» - це дика енергії, скажена віддача, реалізація. Мені здається, воно того варте. Особливо, коли бачиш щасливі обличчя дітей, посмішки дорослих, захват літніх людей…
А тренуєтесь де?
Ми не маємо власного приміщення. Не орендуємо, бо оренда занадто дорога, і таких коштів ми не заробляємо. У літньо-осінньо-весняний період тренуємося на вулиці. Беремо реквізит, виходимо на вулиці і тренуємося. Заодно дихаємо свіжим повітрям (сміється).
За ці три роки ви створили чимало проектів. Загалом скільки їх у вас?
Загалом нами реалізовано 8 вогняних проектів, 5 лайт-проектів, 3 масштабні постановки живих скульптур. Ми маємо досвід у понад 7 спільних арт проектах на кожен з напрямків нашої діяльності. Нині готуємо дуже цікавий проект. Це буде повноцінна театральна постановка. Але не відкриватимемо завісу. Це секрет.
Який із цих проектів для тебе був найважчим?
Кожен проект – це щось нове. Кожен по своєму важкий, унікальний. Найбільш важче було на початку, коли готувалися до Чемпіонату живих скульптур в Євпаторії. Необхідно було приготувати 20 костюмів. Серед 160 учасників, які з’їхалися туди з усього світу, ми отримали перше місце. Судді міжнародної категорії, який там судив, дуже сподобалася наша постановка. Він високо оцінив нашу роботу. Взагалі для нього було несподіваним побачити команду з Черкас, яка виступає на такому рівні.
"Джайра" в Євпаторії підкорила публіку
В яких фестивалях ще брали участь?
Торік у червні їздили в Турцію. Провели там цілий місяць. Там дуже вдячна публіка. Нам і презенти дарували, і квіти лишали. Навіть намагалися викрасти одну із скульптур. Публіка нам дякувала. Ми отримали шалену віддачу. Також в Євпаторії представляли Черкаси. Взагалі в Криму мистецтво живих скульптур, вуличного арту дуже розвинуте. Його позитивно сприймають. Зовсім не так, як у нас, в Черкасах. В Європі, приміром, така робота, кожен шов на сукні – ціняться. А у нас, на жаль, деякі люди не розуміють, що ми робимо, для чого. Колись був випадок, коли одна жіночка 1,5 години поливала нас брудом. Дехто з людей літнього віку радив йти копати картоплю. Але ми націлені змінювати стереотипи. Рано чи пізно до нас прийде розуміння того, що таке вуличний арт, живі скульптури. В Києві на вулиці Хрещатик, приміром, уже давно виступають вуличні театри, живі скульптури.
Пригоди "джайрівців" в Турції. На параді з іншими учасниками
Де ще вам довелося прославляти Черкаси?
В Москві. Торік нас запросили на День міста. Ми виступали в парку «Красная Пресень». Для цього спеціально підготували два номери. Ми презентували нову постановку – «Казка». В постановці були задіяні 17 людей.
Як сприйняла публіка черкаських акторів?
На «ура». Діти в захваті. Наша зебра на ходулях викликала багато позитиву. Нас не хотіли відпускати. Москва аплодувала «Джайрі» стоячи (сміється). Десь кілька тижнів тому до нас зателефонували з РЕН-ТВ, вони захотіли зняти про нас сюжет. Приїхав оператор з Москви. Ми два дні возили його на наші заходи, він знімав. Потім довгий час спілкувалися із режисером і журналістом телефоном. Вийшов сюжет. Про черкаську «Джайру» знають навіть в Росії. Кілька тижнів тому про нас знімав сюжет і канал 1+1. Це приємно, що нашим мистецтвом цікавляться.
Чи не думали ви брати участь в телевізійних шоу, приміром «Х-фактор» чи «Україна має талант»?
Нас двічі запрошували в «Україна має талант». Перший раз ми були не готові. Бо для такого рівня необхідно були костюми, який у нас на той час не було. А минулого року не вдалося, бо в цей час ми їздили на фестиваль Живих скульптур.
Ви казали, що були в Євпаторії…
Не лише в Євпаторії. Торік ми представляли Черкаси на театральному фестивалі «Південні маски». Цей фестиваль проходив у трьох південних містах: Миколаїв, Коктебель та Одеса. Були і в Криму на фестивалі вуличного арту. Там наші хлопці з вогняним шоу підкорили публіку. Люди були в захваті від того, що в Черкасах є такий арт-театр. І всюди, де ми виступали, отримували призові місця. Усюди звучало, що ми з Черкас. І це приємно.
Фестиваль "Південні маски"
За три роки скільки у вас набралося костюмів?
У нас зараз десь 120 костюмів. Ще 10 в процесі роботи. 7 видів лайт костюмів і десь по 5 видів вогняного реквізиту на кожного з учасників. Скажу відверто – це дороге задоволення. Але воно того варте.
Вам хтось допомагає створювати образи, подає ідеї?
Так. Нам багато людей допомагає як морально, так і фінансово. З нами у спільному проекті працюють 3 фотографи, один відеооператор. Є чимало людей, які допомагають нам з ідеями, порадами. З багатьма людьми, котрі у більшості ентузіасти, ми робили спільні арт-проекти. Найбільше хотілося б подякувати батькам. Думаю, що якби не вони, нам було б набагато важче і ми б не досягли того рівня, що маємо зараз.
Тобто?
Від батьків ми отримуємо велику допомогу. Вони завжди нас підтримують. І не лише морально. Коли потрібно, шиють разом із нами костюми, роблять реквізит, перуть сукні. Годують команду, коли ми в підготовці до чергового проекту не можемо і голови підняти.
Чи траплялися у вашій роботи чи під час виступів курйози? Може хтось лякався живих скульптур?
Коли їхали на фестиваль в Євпаторію, то завантажувалися у потяг. Нас їхало 13 людей, везли із собою музичні колонки, вогняні пушки, костюми, трьохметрові крила, купу реквізиту. І це все треба було завантажити за 6 хвилин – допоки стояв потяг. Ми вистроїлися в ланцюг і нікого не пускали допоки не завантажимо речі. Люди на нас сердилися, сварилися…. Назад їхали, то завантажилися значно швидше, бо знали що і куди класти. А в Москві, куди нас запросили на День міста, нам виділили автобус. Речей було так багато, що ми сиділи, як кажуть, одне у одного на головах. Весь вільний простір був забитий. В Турції взагалі нас хотіли "вкрасти". Ми пояснювали чоловікам, що ми живі скульптури, що ми виступаємо. Словом, трохи не кожного разу стаються якісь приколи.
Цю арфу везли в Турцію у трьох валізах
«Джайра» не лише дарує посмішки, але й творить дива…
Було й таке. Торік в Євпаторії на набережній ми виступали з театром живих скульптур. Я була янголом. Наш виступ – це 20 хвилин. Потім усі бажаючі мають можливість з нами сфотографувати. І під час фотосесії підійшли батьки. У візочку вони везли дівчинку років 5. Вона хвора на ДЦП. Це страшна хвороба. У дівчинки загорілися очі, коли вона нас побачила. Мама нахилилася і каже: «Подобаються янголи? Тоді йди!» І дівчинка пішла. Оці два метри вона йшла хвилин 10, їй було дуже важко. Я ще досі пам’ятаю її щасливі очі. Той випадок ніколи не забуду. Заради таких моментів варто жити.
"Джайра" під час благодійного концерту
Які плани «Джайри» на найближчий рік?
Плани у нас наполеонівські. Нині нас запрошують на різноманітні фестивалі в Індію, Росію. Ми очікуємо на офіційне підтвердження з Нідерландів. Але все впирається в кошти. Окрім того, у березні плануємо виступати в Черкасах на «Сцені людства». Це буде повноцінний виступ, театралізована постановка. Ми покажемо усе, що є в нашому арсеналі. В наших планах також організація майстер-класів.
Ви плануєте навчати дітей вогняному мистецтву і арт-шоу?!
Не лише дітей. «Джайра» відкрита для усіх: і для дітей, і для дорослих. Ми з весни даватимемо майстер-класи. Як, наприклад, школа сальси раз на тиждень у п’ятницю на «Хрещатик-Сіті», так і ми раз на тиждень проводитимемо навчання. Де нам дозволить міська влада, там і проводитимемо. Це буде і вогняне шоу, і контактне жонглювання, і ходулісти. Ми мабуть першими в Черкасах запропонуємо людям стати на голову, а то і на дві, вищими. Головне зараз знайти підтримку для здійснення цієї мети.
Підписатися
Додати коментар