«До нас приїхала Берегиня», – такими словами представили черкаським журналістам Народну артистку України Ніну Матвієнко. Сьогодні вона виступить перед черкаською публікою з різдвяними піснями, виконає твори про кохання, соціальні та релігійно-моралістичні канти на сцені драматичного театру. Заспіває геніальна співачка у супроводі Ансамблю старовинної музики під керівництвом Костянтина Чечені.

 

 

 

– Це її свята функція в Україні, цей голос символізує щастя, дихає історією і вічністю, дає надію і безмірну любов, світлі і фантастичні почуття, – наголосив в.о. головного режисера Черкаського академічного обласного українського музично-драматичного театру ім. Т. Г. Шевченка Сергій Проскурня. – Коли в юності чув цей спів по радіо, то мурахи бігали по шкірі. І зараз інколи не віриться, що можу отак сидіти біля Ніни поруч.

 

 

Сама Ніна Митрофанівна називає себе невісткою Черкащини. Адже зі Шполянського району родом її чоловік.
– Я років два вже не була у його селі. Мені тепер слід свою хату робити на Житомирщині. Це буде музей пісні, для загалу. На базі родини, де батько-мати співали, усі хлопці-дівчата співали, зробимо святе місце для загалу, – говорить Ніна Матвієнко. – Однак у Черкасах живе мій рідний брат. Також я товаришую з родиною Теліженків. Якось я забула сукню на свій виступ, то Леся подарувала мені гарну вишукану білу сукню, у якій я почувалася дуже легко, відчула себе принцесою.

 

 

 

«Я рада, що народилася у іншому суспільстві, і не потрапила у те, що сьогодні».

 

«Коли мою доньку запитують: а ти що - не можеш своє щось заспівати, змінити стиль? Вона завжди каже: "Хіба що вирвати зв’язки". Звичайно можна взяти іншу манеру, але голос залишає свій тембр і свій слід».

 

"Кажуть, що Ніна Матвієнко – тільки народна співачка. Але я розширила свій діапазон життя голосу, він час від часу розширяється, ми соліднішаємо. Звичайно, з віком вже немає тієї ласкавості і дитинності у пісні, бо зрілість передає історичність. Але я завжди повертаюсь до своєї народної пісні. Адже вона так очищає, до серця проникає. Сьогодні виконуватиму українське бароко, дуже відверта поезія».

 

«Коли ти співаєш, ти стаєш зовсім іншим. У дорозі, коли їду, то нагадуєш оберемок, задуманого, укухканого. А як приходиш на сцену, все скидаєш, звільняєшся, і стаєш зовсім легеньким. І це перевтілення залежить від прекрасної пісні і мелодії. І це омолодження незалежить від часу і простору».

 

«На Різдво я запросила Дух свого роду. Я віднеслась до цього серйозно. Адже хто, як не рідні, пом’яне краще. І треба ще заслужити, щоб рід прийшов саме на цей Святвечір».

 

«Я завжди кажу своїй доньці: "Тоню обирай чоловіка серцем". Вона розуміє, що гроші - це ніщо. Вона побачила, що таке багаті женихи. Каже, мамо, краще простого хлопця з добрим серцем. Вона попеклась у цьому житті, малесенькою дуже вийшла заміж. Коли підросла, через десять років, зрозуміла, що більше не кохає. Думаю, що все у неї вдасться».

«Внучці уже 14 років. В школі вчиться. З комп’ютера не злазить, вчиться шити, музикою займається, вона любить готувати. Був один період коли у неї відбулась мутація голосу, то вона навіть говорити не могла. Ми зараз чекаємо чи він до неї повернеться».

 

Фото: Маріанна Немченко