Загалом за час проведення конкурсу до мерії надійшло п’ять проектних пропозицій (він тривав два з половиною місяці). Три з них – від відомого українського скульптора Владислава Димйона, ще одна – створена у співавторстві Романа Турецького та Миколи Дзеціна. Кажуть: у своїх роботах намагалися відобразити весь трагізм подій на сході нашої держави та, водночас, героїзм українських захисників.
Міський голова Анатолій Бондаренко, який очолює комісію, подякував усім авторам проектів та відзначив, що кожна з їхніх пропозицій варта уваги.
Так, серед кількох варіантів Владислав Димйон запропонував облаштувати меморіал із робочою назвою «Ні війні».
– Це зображення солдата, який за плечима несе тягар війни, з болем і смертями. Жестом руки він умовно зупиняє все це… Цією скульптурою мені б хотілося нагадати, що таке війна, які емоції вона викликає в людей. А це завжди горе, сльози, смерть, – розповів він. – Водночас, ця скульптура могла б гармонійно доповнити композицію площі.
Ще одна пропозиція від Владислава Димйона – споруда у вигляді «колони», горизонтально поділеної на три частини. Кожна з них символізує державу в поєднанні фізичного і духовного. На вершині зображено дівчину в національному вбранні, яка символізує Україну, в руках тримає рушник-покрову. Сам автор називає цей проект «значно глобальнішим та масштабнішим».
Третій варіант меморіалу у виконанні цього ж автора – зображення солдата в останню мить свого життя. Він перебуває в колі розірваного снаряда.
– Під час напрацювання концепцій намагався втілити збірний образ, без конкретних портретів. Щоб і через роки меморіал не втрачав своєї актуальності, – говорить Владислав Димйон. – Хотілося створити такий пам’ятник, який би відрізнявся від усіх інших на подібну тематику.
Роман Турецький та Микола Дзеціна виступили з пропозицією облаштувати меморіал у вигляді сферичного гранітного пам’ятника та скульптури воїна.
– Ми хотіли нагадати, що в цій війні беруть участь не тільки військові із залізною зброєю в руках, – кажуть митці. – Тож ця робота присвячена не тільки солдатам, а всім, хто так чи інакше бере участь у цій боротьбі.
Найбільше конкурсну комісію вразив проект 16-річної Дар’ї Ложешнікової, батько якої загинув у Донецькій області. Дівчина поставила собі за мету відобразити образ АТОвця, як мужнього та сильного представника молодого покоління патріотів.
Меморіал, за задумом Дар’ї, складатиметься із трьох скульптур.
На передньому плані композиції розташована скульптура «Воїна-захисника». Це – збірний образ сучасного воїна в повній екіпіровці. Його обличчя частково закрите балаклавою – це може бути і юнак, і дорослий чоловік. Мати побачить в ньому сина, дружина – чоловіка, діти – батька.
За його спиною дівчина пропонує встановити скульптуру «Древо Життя», яке символізує безсмертя, нескінченність життя, а ще – структуру роду (коріння – це минуле (витоки), ствол – сучасне, крона – майбутнє покоління).
Поруч із «древом» дві стели червоного каменю. На трьох їхніх зовнішніх сторонах викарбувані імена воїнів, які віддали своє життя за сучасну Україну.
А от із іншого боку дерева, згідно з проектом Дар’ї, – ще одна скульптура «Воїна з мечем». Він, спираючись на меч, прихилив коліно. Він – ветеран, волонтер, медик, капелан, співробітник МНС, поліції, службовець, вчитель, студент, пенсіонер... Він – це народ, який підтримує своїх захисників.
– У цьому ескізі відображені всі мої почуття, і от в один момент я відобразила їх на папері, – розповідає дівчина. Вона, до слова, навчається в художній школі імені Данила Нарбута.
Дар’я Ложешнікова розповідає: коли малювала – згадувала і свого батька Володимира. У серпні 2014-ого був поранений під час Іловайської трагедії й, не отримавши медичної допомоги, помер у полоні.
Утім, каже, цей меморіал увіковічнить пам’ять усіх загиблих воїнів та тих, хто стає на захист нашої країни.
Дар’я Ложешнікова під час презентації свого проекту разом із мамою
робота Дар’ї Ложешнікової "Незламні духом"
проекти Владислава Димйона
Проект Романа Турецького та Миколи Дзеціна
Підписатися
Додати коментар